Поки кримські хани розуміли своє походження, знали свої права і виконували обов’язки Крим був однією з 16 Держав Європи. Чи не наймогутнішою. Мабуть ханам було нелегко відчувати предків з Алтаю та дотримуватися законів Ісламу мєзхєбу Абу Ханіфа. Їм треба було відчувати різні етнічні громад і берегти мир всередині навіть якщо є загроза війни із зовні. Хани ніколи не забували рідної татарської, втім володіти літературною османською, що панувала від Балкан до Китаю. Хани не соромилися великого кохання і серед них чимало великих поетів, утім ганьбилися через велику жадобу до влади або грошей і навіть порядні гинули від слабостей і зрад.
В Кримському ханстві Етнічних характеристик в підданого не було. Людина-кримець жила в громаді:
- гірські села – споконвічні мешканці;
- степові орди – воїни та їхні родини;
- міста південного берега – колоністи, торгівці, моряки, мандрівники і авантюристи;
- караван-міста в серединні півострова, де робили великі справи, великі гроші і великі злочини.
Ніхто не скаже вже коли релігія почала підміняти віру, але точно відомо коли використовуючи демагогію зі світського закону та релігійної нетерплячки в Криму почали перерозподіляти власність.
До 1783 р. приналежність до громади визначалася релігією. А права та обов’язки власним розумінням кожною громадою ідеї Творця.
Ходиш до Джамі (мечеті) - муслімін, твій Халіф у Стамбулі.
До православної церкви – урум (тюркомовний) або ромей (еліномовний). Твій Патріарх в Константинополісі.
Відвідуєш Кенасу – караїм, твій гахам - у Кьозлєві.
Якщо синагогу – яхуді. Хахам у Карасубазарі.
До апостолької церкви – ермені. Твій Каталікос в Ечміадзіні
Ходиш до католицького собору – ти Дженевез (генуєць). Твій Папа – далеко в Ватікані, але завжди є консул в Кафі.
Можеш нікуди не ходити і залишатися арієм, шаманістом утім не будь невірним, не зраджуй того, що свідомо обрав. Бережи права родини, цеху, громади і країни.
А ще важливо, щоб в Бахчисараї був хан, якого визнає народ. Той народ пам’ятає пряму демократію, коли хана обирали всім військом на курултаї. Це пізніше призначення ханів визначали впливові родини або часов султан зі Стамбула.
Розум і досвід щасливого хана не нищило життя народу податками або неправедними війнами. Для цього ханові треба було або щиро Вірити або вміло майстерно Стамбул, Москву та Варшаву.
Якщо в житті хана щось не складалося в Криму панував сум. Якщо любив безмежно, кохання було неподалік - будував міста, мости, палаци собі і країну людям. Якщо ж шукав любові то йшов походами на Україну, Польщу і Московію. Часом замовляв найгарніших черкешенок з Кабарди, утім мало хто дозрівав до того що найгарніші жінки свої кримські. Хан вибухав але боровся за справедливість…. Для себе.
Утім коли кохання перетворювалося на помсту, обурення на хамство, податки на рекет – держава згодом слабшала.
Один розумник та моднік –Шахін-Гірей набрався західної освіти і забув рідні адети. Начепив костюма і тусував в Петербурзі. Своїми манерами викликав посмішки у тамтешнього дворянства, утім Велика Імператриця зрозуміла, що йому потрібно. Влада. І обіцяла персидський трон. Катерина пообіцяла його в обмін на назалежність від Стамбулу, яка і так була духовною. Османи насправді боялися Гираїв. Перші врядували імперією, але другі були нащадками Чингізхана, тому будь-якої миті могли легально посісти трон в палаці Топкапи.
Зрада заради трону закінчилася для Шагіна Гірая Воронежом, а вбили хана за наказом Султана на Родосі, бо й там він нібито готував змову і збирався втекти.
Був непоганим хлопцем. Утім зрадив себе і свій народ. Кара за цю зраду тривала десятки років, бо кожен народ заслуговує своєї влади і несе за неї відповідальність. Часом надмірно жорстоку.
Скінчилася зрада великою трагедією напередодні народження іншого хлопця, що повстав проти системи, яка сама була створена зрадницькі.
Він відмовився від служіння в армії. Заявив: «В мене немає Батьківщини, мені немає чого захищати». Сів до в’язниці у 18 років і після цього відсидів 5 разів, не отримав жодної освіти, часом змушений був виявляти жорстокість, до влади , певен, як будь який авторитарний політик відчуває огиду, втім не знає на кого її перекласти. Сам народ має визнати нового хана…"Настоящих буйных мало, вот и нету... ханов в доме "
На уламки держави прийшов московський закон і почався перерозподіл власності, бо угоди укладені за законами громад Криму Москва не визнавала, а тому фальшивими папірцями передавала її іншим людям. Вони відібрали замлі татар, в них забрали комуністи, в комуністів їхні діти-бандити і знову повернулися татари. Утім обіг здлчину треба перервати і має тому визнаний хан…
Перерозподілу майна більше не має бути. Треба визнати статки поважних родин, взявши з кожного щирі податки. Для всіх інших шляхом Інтернету дати землі, проєкти будинків і крапка.
Перерозподіл 1944-го року Москва визнала злочином. Тому в Україні винятково для Криму варто зарезервувати трішки більше землі для повернення ще 150 тисяч насильницькі вичавлених кримців – татарів, німців, греків, болгарів, вірменів, були серед них росіяни та українці та навіть трішки турки, італійці, швейцарці та іранці.
Не шукаємо винних особисто. Це історія і вона є такою, що не змінеш.
Утім вчасно зупиняйте невгамовних і не бійтеся інших султанів. Не просіть ані пільг, ані грошей. Дослухайтеся ханів, що справжні і старші.
Султанів, царів, королів завжди багато. Святих отців, гахамів, улемів та батюшок ще більше. Наявність чуйки - чудово, але й вона мінлива. Гераї, що були принцами першої крові через прямий зв'язок з Чингисханом кінчили набагато раніше Османів. Але і ті. і другі стали історією. Західні королі тримаються, бо вміють почути Папу.
Окрім чуйки варто дбати про власний розум і освіту народу.
Султане мій, прислухайтеся часом до кримського хана... до Мустафи…до журналіста…до громадянина України…людини… свого сердця… до жінки… Міцної любові і здоровя, тату.
Осман Корбекюлли.
.jpg)
